Історія пивоваріння в Тернополі

Найдавніша пивоварня у Тернополі знаходилася в районі Старого замку, неподалік ринку і належав власникові міста, або ще як його називали, - дідичеві. Найдавніша солодовня діяла неподалік церкви Різдва Христового, знаної ще як Середня, на так званому Поповому майдані.

1672

В інвентарі 1672 року у Тернополі згадується п'ять пивоварень: Полянчина, Берка, Новіцького, Лейби та Нестайчишина, Мося та Федора Дівички. Міщани могли варити пиво для себе у пивоварні дідича, заплативши 4 гроші. В інших пивоварнях цього робити не дозволяли. Дещо пізніше згадується пивоварня, якою володів домініканський монастир, та діяла недовго. Пивоварні були невеликими. Обслуговували вони декілька або навіть одну корчму.

1851

Заснування пивоварні «Опілля», на той час розташовану далеко за містом, біля Білої, у місцевості званій "Провалиха".
Це була ПЕРША в Тернополі велика пивоварня, стала одним із місць відпочинку, пиво тут відпускали прямо із пиваварні за дешевшою ціною і зразу ж приймали пляшки назад

1906

Пиво із "Провалихи" успішно конкурує на той час із пільзенським і оконцінським у 19 рестораціях (ресторанах) та чисельних кнайпах Тернополя.

1913

Новим власником пивоварні стає Юліум Боар, котрий взяв в оренду «Провалиху» 7 років назад у попередньої власниці - Амалії Гольдберг. Розпочинається виробництво марок пива: бак (переважно темне), (марцеве, березневе) і лежак. "Лежак" ішов переважно у бочках. Частина виробленого пива відправлялась навіть за кордон.

1925

У період міжвоєнної Польщі пивоварня "Провалиха" продовжує функціонувати. Юліум Боар все ще власник пивоварні. Тут працює парова машина потужністю 60 - 70 пар. сил, яку обслуговують 5 робітників.

1931-1932

Нові власники "Провалихи" - Лезар Кірхнер та Марек Блюмендфельд. Крім пивоварні, вони ще володіли гуртовим складом збіжжя і займались продажею пива власного виробництва. У 1932 році пивоварінням займалось 7 робітників.

1931

"Провалиха" зварила 6786 гекалітрів та 40 літрів хмільного напою.

1939

Провалиха змінює назву на Тернопільський «Пивзавод №1».
Націоналізація пивоварні. Територія, де діє і до сьогодні стара – оновлена пивоварня давно вже у складі міста Тернополя.

1944

Пивзавод випускає 100 тисяч декалітрів пива в рік.
У всіх цехах переважала ручна праця. Двохпосудна вогняна варниця, дерев'яні бродильні чани і лагерні куфи (бочки дубові), охолодження пива за допомогою льоду, ручне миття пляшок, ручна праця на всіх інших стадіях розливу пива і транспортування тари і готової продукції.

1950-1958

Велика реконструкція пивзаводу. Дерев 'яні чани і куфи були заміються на сучасні на той час, металічні чани і танки, впроваджується охолодження пива за допомогою штучного холоду, варочне відділення і сушка солоду переводяться на газове паливо, що значно покращило санітарні умови заводу, якість продукції і умови заводу якість продукції і умови праці робітників. Механізується ряд процесів в цеху пляшкового розливу. Потужність заводу зростає до 350 тис. дал/рік.

1965-1966

Друга реконструкція заводу в результаті котрої різко змінюється вигляд всіх цехів заводу. Вогневий двохпосудний варочний порядок замінили чотирьох посудним паровим, що дозволило збільшити потужність заводу в три рази, встановили механізовані замочні чани і впроваджено повітряно-орочисну замочку ячменю, розширено бродильне відділення, установлено сім нових бродильних чанів по 14 500 літрів кожний, збудовано ще одне лагерне відділення і установлено 38 алюмінієвих лазерних танків ємкістю 90 гектолітрів. В цеху розливу змонтовано нову автоматичну лінію потужністю
6 000 тис. пляшок.

1970-1972

Третя реконструкція по розширенню діючих цехів. Будується ще одне бродильне відділення на 5 чанів по 14 500 літрів лагерне відділення на 21 алюмінієвий танк ємкістю 145 -150 гектолітрів кожен. Збудовано новий холодильно-компресорний цех, де установлено дві холдильні імпортні установки КЗА - 440, два повітряних компресори ВУ 3/8. Збудовано трансформаторну підстанцію і установлено трансформатор потужністю 400 КВА. В цеху розливу замість автоматичної лінії потужністю 3 000 тис. пляшок в годину установлено ще одну лінію на 6 000 тис. пляшок за год. В котельні установлено два нових потужних парових котли ДКВР 2,5/13. Збудована димова труба висотою 26 метрів, прокладено новий газопровід середнього тиску. Збудовано нові складські приміщення для зберігання солоду і ячменю. Обладнано в новому адмінкорпусі роздягальні для робітників і їдальню на 40 місць.

1990-1995

Пивзавод функціонував у формі орендного підприємства. Скрутна економічна ситуація позначалася і на виробництві. Скоротився асортимент продукції, яка вироблялася підприємством. Завод приватизується змінює форму власності на відкрите акціонерне товариство.

2005

На завод приходить нова команда управлінців, серед яких був і теперішній почесний президент корпорації “Опілля” Ярослав Джоджик. У цей час 2005 збанкрутувало більше 68 невеликих пивоварень. Як писав в одному з інтерв’ю сам Ярослав Джоджик: “Багато поважних підприємців не рекомендували нам зв’язуватися “Опіллям”, оскільки, на їх думку, цей проект був безперспективним, а “економічні закони діють невблаганно”. В основу стратегії поклали ідею відродити виробництво «живого пива» за давніми традиціями. Вирішено опиратися на українських фахівців, українські традиції пивоваріння, використання якісної натуральної сировини з екологічно чистого регіону Поділля та впроваджувати принципи європейської якості, де в основі лежить повага до здоров’я споживача. Сучасні виробничі потужності підприємства спроектовані і змонтовані українськими інженерами.

2011

Почався новий етап в історії відродження “Опілля”. Протягом січня-травня 2011 року вдалося майже у два рази збільшити об’єми основного виробництва, що дозволило закласти добрий фундамент для подальших економічних успіхів. Підприємство перетворилося у будівельний майданчик. До роботи залучалися не лише фахівці безпосередньо причетні до броварства, але й до високих технологій аерокосмічної галузі та атомної енергетики. Адже при проектуванні сучасного виробництва потрібні і такі знання. Український інтелект дозволяє найкраще припасувати виробництво до українських реалій. “Опілля” відновило випуск відомих сортів пива “Жигулівське” та “Княже”.

2013

Підприємство розпочинає черговий плановий етап розширення виробничих потужностей. Введено в експлуатацію нову варницю із значно більшою потужністю. При цьому було відтворено технологічні режими приготування пивного сусла, з класичної традиційної сировини, за рецептурами відпрацьованими багаторічним досвідом. Введено в експлуатацію автоматизовану систему миття варильного обладнання, що мінімізує вплив людини на перебіг процесу та значною мірою покращує умови праці. Одночасно із збільшенням потужності варниці розпочалися роботи із запуску нових підвалів для бродіння та доброджування з відтворенням традиційної класичної технології бродіння, доброджування та дозрівання пива.

2015

На 50 % щороку щороку зростає виробництво корпорації “Опілля”. Продукція компанії з’явилася на ринках Одеської, Дніпропетровської, Херсонської областей. Суттєво розширено збут у Львівській, Вінницькій, Житомирській та Волинській областях.

2016

Проведено реконструкцію холодильного обладнання, що дозволило повністю відмовитися від застарілих систем аміачного охолодження. Розпочалися роботи з впровадження обладнання для переробки дробини та інших відходів. Вперше “Опілля” стало найбільшим платником податків Тернопільщини.

Сучасність...

Ідея відновлення натурального виробництва, помножена на досвід, наполегливу працю та український інтелект, відродила велике підприємство, що на сьогодні однією з візитівок не лише Тернопільщини, але й України. Акціонери підприємства впевнені — повернення до всього натурального, природного буде головною тенденцією економіки ХХІ століття, а ті, хто шукають взаємну вигоду для виробника, споживача та суспільства загалом, вестимуть Україну до спільного виграшу.